Ми переконані, що кожна дитина, опинившись у новій країні та культурі, має право гратися й залишатися собою.
Ми віримо, що соціалізація не вимагає відмови від власної ідентичності, а навпаки, має відбуватися завдяки якнайповнішому розкриттю потенціалу особистості дитини.
Саме цій меті присвячена діяльність Liberi Ludi. Опинившись у новій країні, дитина стикається з новою мовою, новими однолітками та новим культурним середовищем, однак це не повинно вимагати від неї відмови від того, ким вона вже є. Культурна пам’ять, рідна мова сім’ї та попередні досягнення дитини не мають ставати перешкодою для інтеграції. Навпаки, вони мають стати основою, яка допоможе їй освоїтися в нових умовах.
Ми виходимо з переконання, що діти — це вже сформовані автори, і насамперед — власного життя. Завдання дорослих не навчити їх «вписуватися» в нові умови, а зробити так, щоб дитина, опинившись у новому соціумі, відчула себе рівною з іншими. Liberi Ludi досягає цієї мети через мистецтво, бо художня мова — це мова, якою будь-яка дитина володіє ще до того, як школа її чогось навчить.
Ми переконані, що культура — це те, у чому діти беруть участь, а не те, що з ними роблять. Що гра — це важлива форма культурної роботи дитини. Що дитячий твір, хоч би яким маленьким він був, дає дитині можливість бути почутою. А новий дім, нова культура й нова спільнота перестають бути для дитини чужими лише тоді, коли її голос лунає там на повний голос.